Кібербулінг або інтернет-мобінг – це сучасна форма агресії, яка набула поширення з появою мобільних телефонів, інтернету. Будь-які її форми мають на меті дошкулити, нашкодити чи принизити людину дистанційно, без фізичного насильства (на відміну від булінгу). «Зброєю» булера стають соціальні мережі, форуми, чати, мобільні телефони тощо.

Різновиди кібербулінгу

Використання особистої інформації – викрадення паролів від приватних сторінок, електронної пошти для подальших погроз чи розповсюдження спаму.

Анонімні погрози – анонім надсилає листи погрозливого змісту довільного або цілеспрямованого характеру, особлива ознака – наявність ненормативної лексики та груба мова.

Телефонні дзвінки з мовчанням. Не тільки погрози лякають. Мовчання чи жахання в слухавку бентежать дитину, вона не знає як і, головне, від чого потрібно захищатись.

Переслідування – це може бути елемент фізичного переслідування, залякування досягається шляхом розсилки повідомлень на електронну пошту чи телефон. Шкідники можуть збирати інформацію про жертву, слідкуючи за її повідомленнями в соцмережах – фото, селфі з місця подій, розповіді про своє життя.

Тролінг – розміщення провокаційних повідомлень в мережі для привернення уваги та збудження активності, що може спричинити конфлікт (флеймінг).

Хепі-слепінг (happy slapping) – насильство заради розваги, актуальне здебільшого для фізичного цькування, проте в інтернеті також актуально, коли мова йде про моральне насильство. Яскрава особливість – звичка знімати насильство на камеру для подальшого розповсюдження в мережі.

Сексуальні посягання – з появою інтернету сексуальні збочення вийшли на новий рівень. Педофіл, замаскувавшись під фейковим ім’ям чи прикинувшись другом батьків, може запросити дитину на зустріч чи вивідати в неї час та місце, коли вона буде сама.

Як виявити ознаки кібербулінгу

Кібермоббінг має декілька проявів, жоден з яких не можна ігнорувати: 
 відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;        розповсюдження (спам) відео та фото порнографічного характеру; 
троллінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень у соціальних мережах, чатах чи онлайн-іграх); 
 демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;
 створення груп ненависті до конкретної дитини;
 пропозиція проголосувати за чи проти когось в образливому опитуванні;
провокування підлітків до самогубства чи понівечення себе (групи смерті типу “Синій кит”); 
створення підробних сторінок у соцмережах, викрадення даних для формування онлайн-клону;
надсилання фотографій із відвертим зображенням (як правило, дорослі надсилають дітям);
пропозиції до дітей надсилати їх особисті фотографії відвертого характеру та заклик до сексуальних розмов чи переписок за допомогою месенджерів.

Якщо дитина потерпає від знущань кібербулера, їй буде дуже складно зізнатися у цьому батькам чи ще комусь. На це є декілька причин:
страх, що дорослі не зрозуміють сенсу проблеми;
страх бути висміяним через буцімто незначну проблему; 
страх бути покараним чи що постраждає хтось рідний за «донос» на булера, особливо, якщо цькування зайшли далеко і дитина під контролем агресора;
страх з’ясувати, що «сам винен» і знущання цілком справедливі.

Пам’ятка для захисту від кібербулінгу

  • Здійснювати батьківський контроль. Необхідно робити це обережно з огляду на вікові особливості дітей (для молодших – обмежити доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядати історію браузеру).
  • Застерігати від передачі інформації у мережі. Пояснювати, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи (ліцею) та гуртків – мають бути збережені у секреті.
  • Навчати критично ставитися до інформації в інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда. 
  • Розказувати про правила поведінки в мережі. В інтернеті вони такі самі, як і в реальності, зокрема, повага до співрозмовників.
  • Стати прикладом. Оволодівати навичками безпечного користування інтернетом, використовувати його за призначенням.